Метою вивчення дисципліни є:
- формування загальної професійної культури юриста, вміння порівнювати, аналізувати вітчизняні та зарубіжні інститути конституційного права, вивчення досвіду зарубіжних країн.
-вивчення основних інститутів конституційного права зарубіжних країн; вироблення вміння працювати з конституційними актами зарубіжних країн.
Тривалий час цей курс мав назву «Державне право зарубіжних країн». З позицій сьогодення термін «конституційне» більшою мірою відповідає проблематиці, сутності та змісту цієї дисципліни. Абсолютна більшість фахівців схиляється до того, що потрібно говорити про конституційне, а не про державне право1. Термін «державне право», вважає більшість авторів, веде до того, що, з одного боку, виникає можливість значно ширше тлумачити термін «державне право», а з іншого – звузити це поняття . Наприклад, у джерелах цієї галузі права можуть міститися норми, що не стосуються конституційного права (норми фінансового, адміністративного, сімейного, цивільного та ін.). Але часто різні терміни несуть в собі один і той самий зміст. Приміром, у Німеччині йдеться про «державне право», а у більшості країн світу (США, Франції, Росії) – про «конституційне».
Конституційне право, що закріплює основні принципи та форми організації й функціонування державної влади, тісно пов’язане з реальним політичним життям. Конституційне право зарубіжних країн, як базова, динамічна галузь публічного права, має створити надійні гарантії захисту прав і свобод людини, обмежити державну владу, закріпити створення громадянського суспільства, посісти провідне місце в системі юридичних дисциплін, які викладаються у вищих юридичних навчальних закладах нашої країни.